Ездовой спорт для хаски. Допинг и смерти в гонках на собачьих упряжках

04.05.2019

Существует много мнений, какие собаки лучше всего подходят для ездового спорта. Многие тысячи лет собака является верным спутником человека. В первой половине 19-го века полуостров Аляска с прилегающими к нему островами находился под управление Российской империи. В это время происходит миграция собак из северных районов России в новый свет, как наиболее приспособленных к природным условиям континента. На Аляске чукотские ездовые собаки получили наибольшее распространение в начале XX века, когда регион начал стремительно развиваться с началом золотой лихорадки на Клондайке в 1896. Чукотская ездовая собака является предком современного сибирского хаски.

Все это примитивные типы собак, по своей физиологии очень приближенные к волку. Эти собаки отличаются выносливостью и здоровьем. Организм ездовой собаки даже функционирует иначе. У ездовых собак белково-жировой обмен веществ, как у их прародителей волков, тогда как у других собак обмен веществ углеводно-белковый. Благодаря такому обмену веществ и хорошей теплорегуляции, ездовые собаки очень мало едят, не жиреют, могут потреблять очень калорийную пищу и есть практически все, живут до 20-25 лет и находятся в прекрасной рабочей форме до самой старости.

Если вы живете в условиях крайнего севера, отправляетесь в арктическую экспедицию, и собака Вам нужна не как игрушка, а как партнер по выживанию в крайне тяжелых условиях, Вам следует обратить свое внимание именно на эти породы собак: Чукотская ездовая, Аляскинский хаски, Сибирский хаски, Аляскинский маламут, Самоедская собака.

Именно эти собаки лучше всего подходят для соревнований, проводимых в Америке, когда спортсмены проходят на своих упряжках тысячи километров, гонка длится более недели, и все необходимое для себя и собак нужно везти на упряжке с собой. В этом случае спортсмен не может купить корм для собак в ближайшем супермаркете, и если у него заканчивается провизия, он сходит с дистанции.

Совсем по другому складывается ситуация в Европе, где организовать прохождение таких длинных дистанций просто невозможно. Здесь доминируют короткошерстные энергичные породы собак, способные очень быстро преодолевать дистанции, исчисляемые десятками километров. Изначально европейские соревнования пытались копировать американскую традицию и рассматривались, как отбор для больших гонок. Однако быстро стало ясно, что собака, уверенно лидирующая в теплом климате на дистанции 10 км, вообще не способна пройти 1000 км. и еще увезти с собой необходимое количество пищи. Породы эти выводились искусственно человекам, и за свою повышенную активность они заплатили чрезмерной прожорливостью, требовательностью к рациону и условиям содержания. Поэтому победители в Европе и победители в Америке никак не пересекаются между собой.

Несмотря на бескрайние просторы нашей Родины, у нас в России больше тяготеют к понятию ездового спорта по-европейски. Небольшая гонка на 3 км. позволяет победителю называть себя чемпионом, а все участники воскресного пробега становятся каюрами. Здесь может победить кто угодно, особенно учитывая тот факт, что в половине случаев каюр не едет за своими собаками на нартах, а тянет собак спереди, чтобы они шли в правильном направлении, а не пытались играть с другими собаками. Поэтому часто победителем становится владелец собак неопределенной породы, и, вероятно, даже разных пород, так как собаки очень не похожи друг на друга. В этом случае чемпион утверждает, что эти собаки являются аляскинскими хаски, так как у этой породы ездовых собак отсутствует утвержденный стандарт, хотя по их шерсти сразу видно, что на Аляске они бы долго не прожили.

В 2008 году рядом с Костромой проходили гонки "Северная надежда" с необычно большой дистанцией для России, а именно 150 км., которые нужно было пройти в три этапа за три дня. Но здесь гонщикам не нужно было везти с собой еду и палатки для ночлега. В гонках приняли участия рабочие собаки, которые ходили в экспедицию к северному полюсу. Собаки эти пришли аккурат последними, так как дистанция в 50 км за день была недостаточна для демонстрации их рабочих качеств, а наличие теплой базы для ночевки и обилие питания давало ощутимое преимущество для гладкошерстных собак.

Поэтому, если вы решили стать чемпионом, или, как минимум, каюром в России, Вам лучше всего подойдет использовать для этого норвежских спортивных собак (норвежских метисов): помесь немецких курцхааров, скандинавских грейхаундов и вывезенных из Италии пойнтеров. Вы также можете попытаться создать свою породу собак, используя для скрещивания не английскую борзую (грейхаунда), а, например, русскую псовую борзую.

Здесь можно вспомнить, что в нашей стране уже существовала давняя традиция проведения собачьих бегов, в которых использовали русских борзых за их высокие скоростные качества. Но в данном случае собаки использовались скорее для развлечения, а не для выживания, как у коренных народов северных регионов. Поэтому европейские и российские соревнования скорее напоминают забаву, а не состязание сильнейших, а американцы пытаются сохранить свои коренные традиции и делают гонку максимально сложной.

К сожалению, рабочих собак очень сложно сделать выставочными. Для выставки нужно спокойствие и идеальное послушание, а ездовые собаки не могут долго сидеть или стоять на одном месте. Выставочные стойки и идеальное послушание – это не для них! К тому же, спортивные собаки более поджарые, что не подходит для стандарта породы на выставках, где оцениваются не рабочие качества собаки, а их экстерьер. Приобретая ездовую собаку, Вы должны осознавать, что это не пудель, цель жизни которого лежать в Вашей постели, и не йорк, общение с которым основывается на том, что женщины носят его в свое сумочке, а он в благодарность им за это, справляет в эту сумочку свои естественные потребности.

Снаряжение для ездового спорта

В идеальном варианте ездовое снаряжение и для собаки и для хозяина шьётся на заказ, но снаряжение можно также приобрести на специализированных сайтах. Самое главное условие – снаряжение должно быть удобным, не кожаным, чтобы ни собаке ни хозяину не натирали жёсткие ремни.

Гонки на собачьих упряжках — тонкости «северного» вида спорта

5 (50%) 2 голос[ов]

Гонки на собачьих упряжках являются одним из самых оригинальных и популярных видов спорта. История гонки основывается на сугубо практическом применении собак, которое переросло в соревнование в середине 20-х годов. Популярность данного вида спорта подтверждает тот факт, что он входил в обязательную программу Олимпиады 30-х годов. Рассмотрим историю возникновения гонки, ее разновидности спорта и собак, подходящих для соревнований.

Как все начиналось

История необычного вида спорта начинается во времена «Золотой лихорадки», когда тысячи человек отправились покорять арктические земли в поисках сокровищ. Единственным средством передвижения в данной местности являлись . Прибывшие на крайний север люди брали с собой четвероногих друзей, однако большинство пород не могли пройти акклиматизацию и справиться с тяжелыми грузами.

Среди используемых пород были представлены овчарки, колли, сеттеры, сенбернары и крупные породы метисов. Большинство собак погибли. Справиться с поставленной задачей сумели только местные хаски и лайкоиды, которые с легкостью переносят суровый климат и отличаются выносливостью.

Вскоре золотоискатели перестали экспериментировать с выбором породы, отдав предпочтение северным жителям. Каждый золотоискатель стремился заполучить самое выносливое животное, поэтому в свободное время мужчины часто устраивали гонки на собачьих упряжках, дабы продемонстрировать быстроту и силу своих питомцев.

Следующим толчком в развитии неординарного спорта стала эпидемия дифтерии, разыгравшаяся в 1925 году. Единственным способом получить вакцину был город Ненан, который находился в сотне километров от страдающего от болезни города Нома. Первая упряжка, которая отправилась за лекарством, попала в снежную бурю. Поэтому на замену ей вышла следующая – во главе со знаменитым псом Балто.

Собака продемонстрировала удивительную скорость, преодолев внушительное расстояние за рекордно короткий период времени. Благодаря удивительной скорости Балто были спасены сотни жизней. Данное событие стало поводом для ежегодных соревнований в упряжках. Дистанция в точности повторяет путь Балто. Для того чтобы стать участником гонки необходим опыт езды, а так же прохождение отборочных испытаний, в которых собаки и их владельцы смогут продемонстрировать свой потенциал.

Нормативы и правила соревнования

Гонки на собачьих упряжках проводятся с целью популяризации ездовых собак, а так же для привлечения внимания к здоровому образу жизни. Организатором конкурса является Центр Ездового Спорта, соревнование проводится при поддержке Департамента Физкультуры.

Основные требования к собакам:

проверка питомцев ветеринаром;
предоставление паспорта собаки, где указаны сведения о сделанных прививках. При этом предоставить документ необходимо не позднее, чем за месяц до старта гонки;
предоставление справки формата Ф1 для тех участников, которые прибыли из других областей;
принимающий участие в гонке питомец должен быть старше 1 года;
судейская коллегия может устранить упряжку из конкурса при проявлении агрессии собаки по отношению к другим участникам;
до и после проведения гонки питомцы должны находиться в специально отведенном помещении;
один и тот же питомец может принимать участие сразу в нескольких дисциплинах данного вида спорта.

Программа соревнований имеет следующую последовательность:

приезд участников конкурса и зрителей;
осмотр конкурсной трассы;
регистрация участников и упряжек;
церемония открытия трассы;
проведение гонки;
церемония награждения.

Победителем конкурса является та упряжка, которой удалось пройти дистанцию за самый короткий промежуток времени с учетом возможного штрафного времени. Для участия в соревновании необходимо заплатить стартовый взнос, который варьируется в зависимости от вида спорта (от 500 до 1000 рублей).

Если спортсмен принимает участие в сразу нескольких дисциплинах гонки, то размер взноса сокращается. Занять первое место может несколько участников. В таком случае 2-е и 3-е места не присуждаются.

Для того чтобы стать участником гонки, необходимо иметь специальное снаряжение, которое представлено следующими компонентами:

упряжка;
потяг;
лыжи;
шлейка;
нарты;
пояс и перчатки.

Современные нарты состоят из стойки для спортсмена, площадки для груза, тормоза и «снежного якоря». Основными материалами для производства является дерево, пластик и металл. Встречаются модели с сочетанием указанных материалов. Ездовые шлейки, как правило, выполняются из синтетических материалов. Это необходимо для того, чтобы шлейка не впитывала влагу и не натирала кожу пса.

Формальное деление гонки на собачьих упряжках на типы

Популярный сегодня вид спорта имеет несколько типов, которые различаются между собой по длине дистанции, количеству принимающих участие собак и людей:

нелимитируемый – минимальное количество собак в упряжке составляет 12 особей;
лимитируемый – создатели конкурса четко определяют точное количество принимающих участие в забеге собак;
спринт – собаки демонстрируют свою скорость, на время, преодолевая дистанции;
марафон – гонка, где испытывается выносливость питомцев. Она делится на средние дистанции (до 500 км, на протяжении которых нет времени на отдых, но есть много контрольных точек), длинные дистанции (от 500 км, где есть контрольные точки и точки отдыха) и многоэтапные соревнования (сочетание нескольких видов дистанций);
эстафета – каждая команда имеет несколько упряжек, которые меняют друг друга в определенных зонах дистанции;
грузовые – помимо своего хозяина, собаки везут груз определенного размера. Тяжесть и длина дистанции оговариваются заранее;
гонка «вслепую» — спортсменам предлагается преодолеть трассу, которую они видят впервые. В помощь участникам дается карта и компас.

Сегодня гонки на собачьих упряжках представлены несколькими разновидностями, для участия в которых не обязательно покупать десяток «северных» собак. Традиционным подвидом соревнования является пулка. В упряжку запрягается несколько собак, к концу упряжки крепится трос, который тянется к поясу участника. Спортсмен находится позади упряжки и едет на лыжах. К упряжке крепится груз, размер которого определяется полом и видом собак. Соревнование проводится в зимнее время.

Следующей разновидностью гонки является сит-ски. В забеге участвует один спортсмен и одна собака. Данная гонка весьма напоминает пулку, отличие заключается в том, что вместо лыж используются сани, где сидит человек. Во время забега спортсмен никак не помогает питомцу. Временем проведения гонки так же является зима. Изначально данный вид спорта являлся разновидностью семейного досуга, который давал питомцу возможность хорошо побегать и реализовать энергию.

Скиджоринг – разновидность спорта, которая заключается в буксировке лыжника одной собакой. Данное соревнование проводится в Америке и Европе. Человек «соединяется» с питомцем при помощи амортизатора и пояса.

Карт рейсиз – гонка проводится с участием экипажа, который буксируется упряжкой псов. Человек находится в трехколесной коляске, которая запрягается 3-4 собаками. Соревнования проводятся в летнее время.

Набирает популярность и пешая гонка, которая может проводиться в любое время года кроме зимы. Участие в забеге принимает один питомец и один человек. Соревнование является своеобразной профилактикой хорошей физической формы человека и его питомцев в перерывах между основными гонками.

Байк рейсиз – вместо коляски используется велосипед, который буксируется 1-й или 2-мя собаками. Гонка проводится в летний период времени.

Выбор собаки – какие породы подходят для гонки?

Для участия в гонках можно использовать питомцев практически любых пород, главное чтобы собака была среднего или крупного размера, отличалась крепкой конституцией и была расположена к обучению. К числу наиболее популярных пород относятся овчарки, курцхаары, и . Они демонстрируют отличные показатели скорости, часто становятся победителями на коротких дистанциях.

Однако для профессионального занятия спортом следует выбирать «северные» породы, которые имеют ген «езды в упряжках» и веками использовались для передвижения по заснеженным равнинам:

чинук;
гренландская собака и метисы данных пород.

Покупать щенков для участия в соревнованиях рекомендуется в возрасте от полугода. В это время уже видно как сложен питомец, имеет ли он достаточно развитую грудную клетку и длинные лапы. Кроме того в этом возрасте будут заметны любые отклонения и патологии. Не переживайте, ведь даже в юношестве данные породы быстро привыкнут к новому хозяину и будут восприимчивы к командам.

Покупать щенков следует в специализированных питомниках, которые предлагают щенков с развитыми «рабочими способностями», а не красивым экстерьером.

Особенности тренировки

Для того чтобы достичь успехов в данном спорте, необходимо уделять дрессировке достаточное количество времени. Питомец должен обучаться ряду команд. Задача усложняется если в упряжку необходимо запрягать несколько питомцев. Их работа должна быть гармоничной и слаженной.

Необходимые навыки собак для участия в забеге:

перетаскивание груза, бег впереди спортсмена;
знание команд поворотов;
торможение упряжки, быстрая реакция на команду «стой»;
команды общего послушания (сидеть, рядом, лежать).

Упряжку собак рекомендуют формировать на основе семьи, добавляя туда щенков по мере их подрастания. Обучение питомцев проходит по методу подражания. Огромная ответственность лежит на спортсмене, который выступает в роли вожака стаи. Человек должен четко определить иерархию внутри стаи.

Выделяют собак с высоким рангом и с низким. Первая группа ведет за собой остальных. Питомцы с низким рангом склонны к подчинению и не станут обгонять собратьев с более высоким рангом. Поэтому очень важно выстроить последовательность питомцем таким образом, чтобы, впереди были лидеры группы, за которыми будут следовать другие собаки.

Необходимыми являются тренировки на выносливость. Перед ними необходимо убрать воду у животного за 4 часа до занятия и поставить на место на полчаса до «старта». Это необходимо чтобы животное выпило достаточное количество воды для предотвращения обезвоживания во время забега. После тренировки бега необходимо осматривать лапы питомцев на наличие ран и потертостей подушек. В случае обнаружения травм необходимо смазывать лапы жиром перед следующими тренировками.

Следующим этапом является приучение питомца бежать впереди человека. Для этого используется длинный поводок и команда «хайк». Необходимо давать псу лакомства, если он начинает самостоятельный бег впереди спортсмена. Далее необходимо приучить собаку к повороту, делать это рекомендуется на 3-4 сеансе дрессировки. Регулировать направление движения следует при помощи шнура и голосовых команд.

На 5-6 занятии можно совмещать питомцев в группу. К этому времени у них уже выработается определенная дисциплина поведения, и они смогут работать сообща. Если псы не знакомы друг с другом, то сначала необходимо начать выгуливать их вместе.

Распространенные ошибки

Гонки на собачьих упряжках – спорт достаточно сложный, не прощающий ошибок. Поэтому так важно все делать правильно, избегая распространенных оплошностей:

человек отдает команды на разных язык, сбивая питомцев с толку;
человек не дает собакам нужную команду перед поворотом, а только тянет за поводья;
использование метода принуждения во время тренировки;
неправильная расстановка питомцев – впереди должен быть лидер группы, за ним идут уже обученные собаки, в конце находится молодняк, который обучается посредством метода подражания;
«износ» животных – тренировки с грузом необходимо проводить с постепенным увеличением веса и дистанции. При первых же признаках усталости у пса следует прекратить занятие;
отсутствие системы в дрессировке собаки – в первые 8 месяцев жизни животного упор во время занятий делается на выносливость, далее необходимо вводить остальные команды.

Ми хочемо познайомити вас з таким цікавим, корисним, захопливим процесом як їздовий спорт на собаках. Перша письмова згадка про перегони на собачих упряжках з’явилась наприкінці XIX століття. У перших олімпійських іграх, що проходили в Америці, цей вид спорту був включений в основну програму ігор. Їздовий спорт на собаках народився в північних країнах, як продовження побутового використання тяглової сили собак.

Найдавніші знахідки собачої упряжі, нарт і кісток собак були виявлені на Новосибірських островах і, згідно з радіовуглецевим аналізом, мають вік 7800-8000 років. Відомо, що обидва полюси Землі підкорені на собачих упряжках: в 1909 році Роберт Пірі з їх допомогою досяг Північного полюса, Руаль Амундсен в 1911 році встановив прапор Норвегії на Південному полюсі, пройшовши на собаках у важких умовах Антарктиди 2980 км за 99 днів.

Жодна північна експедиція не обходилася без собачих упряжок. Їзда на собаках, в перебігу багатьох століть, була найважливішою частиною традиційного способу життя і побуту північних народів.

Згідно до етнографічних матеріалів середня швидкість упряжок по бездоріжжю на довгих дистанціях становила до 10 км / год, на трасах зимових доріг довжиною в 200-250 км до 15-17 км / ч. Легкова нарта могла пройти 250 км за 15 годин, 750 км за 3 доби. По хорошій дорозі упряжка 12-14 собак везла необмежено довго до 1 тонни вантажу, по бездоріжжю до 500 кг.

Відомо досить багато порід собак, віднесених саме до їздових, історичне призначення яких стосувалося упряжной діяльності та безпосередньої участі в побут північних народів. Їх характер, темперамент, фізіологія склалися в процесі багатовікової праці і проживання поруч з людиною в нелегких природних умовах.

У нас в клубі на даний час представлені 4 північні їздові породи:

аляскінський маламут

самоїд або самоїдький собака

сибірський хаскі

якутська лайка

Всі ці породи відрізняє живий розум, кмітливість, розвинена інтуїція, дружелюбність, повна відсутність агресії до людини. Але для їздового спорту підходять не тільки північні їздові породи. З будь-якою собакою, яка любить бігати, можна тренуватися і досягати високих результатів. На змаганнях часто можна побачити вівчарок, доберманів, курцхаарів, різеншнауцерів і багато інших порід, а так само метисів.

Що необхідно для занять? По-перше, правильна амуніція для собаки. Це шлея, яка повинна бути добре підібрана і підігнала, з урахуванням анатомічних особливостей собаки і роду діяльності. Розрізняють вантажні шлеї і їздові.

Вантажні, використовуються для буксирування значних вантажів, наприклад, для далеких експедицій на навантажених санях, застосовуються вони також в такому вигляді собачого спорту як Вейт-пуллінг — це пересування великих вантажів на обмежене відстані.

Їздові шлеи мають більш універсальний характер і можуть застосовуватися для практично всіх інших видів активності. Конструкції їздових шлей в наш час можуть відрізнятися в залежності від виробника, фізіологічних особливостей певних порід, для яких вони призначені, і іншого. Ми в своїх заняттях використовуємо класичні їздові шлеи, так званого виду «Х-BACK» — від англійських слів — «хрест на спині», що обумовлено їх зовнішнім виглядом. При роботі собаки в такий шлейки більшу частину навантаження отримує грудна клітка, менша частина рівномірно розподіляється по корпусу.

Дуже важливо в подібних шлеях щільне прилягання на плечах і на ребрах собаки, відсутність тиску на поперек і звичайно матеріал, з якого зроблена шлея, ні в жодному разі не повинен створювати тертя і викликати у собаки дискомфорт.

Так само невід’ємною частиною упряжной амуніції є упряжний нашийник, найпопулярніший — формату самозатягувального напів-зашморгу, параметри нашийника для кожної собаки розраховані так, щоб виключити удушення собаки, просто фіксувати голову, не дозволяючи відхилитися від траєкторії загального руху.

вироби від національних виробників

Ще одна важлива частина — потяг — це сполучний елемент між собакою або собаками і безпосереднім об’єктом буксирування: нарти, людина, інша конструкція, який містить амортизуючу частину, що дозволяє компенсувати наслідки ривкових рухів собак та що зменшує навантаження на хребет. Потяг повинен бути легким і гнучким. При перших же ознаках зносу потяг слід замінити, тому що від міцності спорядження залежить ваша безпека і безпека ваших собак.

вироби від національних виробників

Людину, що керує упряжкою називають Машером або Каюром . Роботу Машера і собак, які беруть участь в гонці, називають «командою» («team»). Це підкреслює важливість собак для успіху, їх рівноправну з людиною участь в спорті. Їздовий спорт вважають командним видом спорту. Дуже важливо в в цьому процесі порозуміння людини з собаками, яке відбувається практично на інтуїтивному рівні, ну і звичайно знання собаками необхідних команд: «вперед», «ліво», «право», «стоп», в ідеалі «швидше», «тихіше ». Самі команди можуть звучати по різному, головне щоб собаки правильно розуміли їх зміст.

Змагання в їздовому спорті поділяються за кількістю собак в команді, по довжині дистанцій, а в деяких дисциплінах екіпажі діляться на чоловічі і жіночі. Також виділяють юніорські та дитячі дисципліни. Перегони можуть мати як один так і декілька етапів, результати яких підсумовуються.

Основні вимоги, що пред’являються до їздової собаки:

фізична (тяглова) сила;
витривалість (швидке відновлення);
швидкість бігу.

Сучасний їздовий спорт складається з трьох основних дисциплін, що відносяться до зимового спорту: гонки на упряжках, гонки пулок і скі-джорінг.

Перегони на упряжках представляють собою змагання на спеціальних санях (НАРТах), в які запряжені кілька собак і якими керує спортсмен.

упряжка з 9ти собак, розплідник «Сокровища Валькірії», каюр Скіпор Костянтин, (м.Київ)

Нарти, тобто сани в які запрягають собак, бувають спортивними і вантажо-пассжирськіми. Вантажо-пасажирські нарти — це великі дерев’яні сани, в яких може міститися великий обсяг вантажу, а також можливе провезення пасажирів, використовуються зазвичай для катання і для довгих експедицій.

Спортивні нарти — це полегшений варіант, призначений тільк для провоза однієї-двох собак, з якими которыми міг трапитися нещасний випадок під час проходження дистанції.

Існують спеціальні вимоги до нарт в плані їх безпеки по відношегнню до собак: вони повинні мати передній бампер(дугу) з достатньо піддатливих матеріалів, що не має гострих країв, щоб не травмувати собак, при непередбаченій різькій зупинці, полози нарт не повинні мати гострих ріжучих країв. Нарта повинна бути обладнана гальмом і стоянковим якорем.

У нарти можуть бути запряжені від двох до двадцяти, можливо і більше, собак. Змагання діляться на спринт або короткі дистанції — це відстані до 15 км та упряжки до 8ми собак, мід або середні дистанції — відстані до 40 км та упряжки від 6 собак, і довгі багато кілометрові і багатоденні гонки, найвідоміша з яких Айдітарод. Ця гонка проводиться на Алясці на честь всім відомої ВЕЛИКОЇ ГОНКИ МИЛОСЕРДДЯ 1925 року, в якій упряжки собак подолали тисячу вісімдесят п’ять км з вакциною для порятунку дитячих життів під час епідемії дифтерії.

Ще одна дисципліна — скі-джорінг — рух лижника за собакою або двома собаками, з якою/якими він сполучений спеціальним буксирним тросом — потягом. Чим хороший цей вид спорту? У ньому може взяти участь будь-яка людина, що володіє умінням рухатися на лижах, і собаки різних порід.

Куксенко Дар’я і сибірський хаскі Варг (м.Київ)

Зазвичай в скіджорінгу спортсмени долають відстані від 1 до 10 км, тому кожен може підібрати для себе оптимальний варіант, виходячи з рівня своєї фізичної підготовки і натренованості собаки.

Останнім часом в світі скіджорінг все більше привертає спортсменів. По-перше, це більш стрімке пересування, ніж в звичайному лижному спорті. Крім того, це дуже видовищно, і для участі немає обмежень за віком.

По-друге, для нього немає необхідності купувати дороге обладнання і інвентар, а також для проведення змагань і занять скіджорінгом достатньо звичайної лижної траси.

Хороший він і в якості розминки «для себе», з метою оздоровлення. Крім того, і для собаки це дуже корисно. Фізичні заняття в компанії з улюбленою твариною радісні, а відчуття від швидкої їзди на лижах при швидкості 20-30 кілометрів на годину — чудові! Тим більше, що навіть людина, яка тільки-но почала займатися лижами, дуже швидко розуміє всю красу такого руху.

Починати заняття скіджорінгом слід з невеликих дистанцій — собака не повинна перевтомлюватися, це повинно бути їй в задоволення

Екзотичний на даний момент для нас вид їздового спорту — пулка — це невеликі сани, в які запряжені від 1 до 3 собак, позаду яких рухається лижник, прикріплений до пулки спеціальним буксирним тросом. Даний вид спорту має історичні побутові коріння: скандинавський мисливець йшов в ліс на лижах, попереду нього бігла собака, яка везла невелику нарту, де лежало спорядження, необхідне мисливцеві в лісі: сокира, капкани, казанок, провізія та інше.

В даний час пулкою називається невелика нарта, яка впрягається між лижником і собакою. Вона складається з легкого і міцного пластикового корпусу, алюмінієвої дуги, в яку запрягають собак, і лижі. Взагалі-то конструкція виглядає досить громіздкою, проте це не робить тренування складніше. Пулка — вид спорту досить безпечний, собака не може здійснювати «різких рухів». Відповідно, і падіння трапляються рідко.

Пулки бувають різними: туристичними, для прогулянок і пікніків, для катання дітей. Є навіть такі, які використовуються рятувальними загонами для перевезення вантажів і постраждалих в місцях, недоступних для транспорту. Залежно від сезону використання пулкі поділяються на літні та зимові. Нерідко пулка застосовується в якості силового тренажера для собаки. Ставити собаку в пулку можна в будь-якому віці. Однак чим раніше, тим краще.

Ось коротко основне про зимові види їздового спорту.

ДРАЙЛЕНД

З розвитком їздового спорту в країнах, які не мають достатньо снігу цілий рік, стало питання про тренування в безсніжні періоди. Так з’явився ДРАЙЛЕНД, від англійських слів «суха земля», тобто рух по безсніжних покриттях. Ще не так давно великих змагань по їздовому спорті без снігу не проводилося, і ці дисципліни служили в основному для підтримки спортивної форми собак і спортсменів. Однак зараз вони набувають все більшої популярності. Тут доречно провести аналогію з лижним спортом: недавно лижоролери були лише засобом літніх тренувань лижників, а тепер проводяться великі офіційні міжнародні змагання.

Існують наступні безсніжні дисципліни їздового спорту:

Дог-картинг — гонки упряжок з трьох або чотирьохколісними візками,

Дог-скутеринг – гонки на двуколісних самокатах

Байкджоринг — гонки на велосипедах

и навіть біг з собакой -«кані-кросс » - літній аналог скі-джорингу.

Всі види колісних дисциплін схожі між собою в принципах і необхідному спорядженні. Всі транспортні засоби обов’язково повинні бути обладнані ефективними гальмами на всі колеса. Так само обов’язковим є наявність на велосипеді так званих «вудки» або «дуги», які забезпечують захисту від попадання потягу в колесо. Так як це досить екстремальні види спорту, бо швидкість, наприклад, нашої стартуючої упряжки може досягати 40-45 км / ч, одним з обов’язкових умов для занять байкджорінгом, скутерінгом, картингом є дотримання безпеки: наявність шолома у велосипедиста і потяга з кріпленням, що забезпечує в разі необхідності швидке відстібання. Рекомендовано застосування вело-рукавичок і окулярів.

Дог-картинг, в зв’язку з масивністю обладнання передбачає наявність від 4 до 8 собак в упряжці.

Дог-скутерінг допускає наявність 1-2 собак.

У байкджоринг буксирування також може здійснюватися 1-2 собаками, але європейські правила безпеки в цьому виді спорту посилюються, і кількість собак в упряжці на міжнародних змаганнях зараз обмежена до 1 собаки.

Безснігові види спорту так само більш суворо обмежені в інших умовах, що пов’язано з турботою про здоров’я собак. Так дистанції в таких видах не повинні перевищувати 10 км. Температура повітря, допустима для тренувань становить не більше +20 градусів Цельсія. При русі по дорогах з твердим покриттям необхідно знизити швидкість до легкої рисі, щоб не допустити травмування лап собаки. При тривалому русі, русі з високою швидкістю, русі під посиленим навантаженням (масивний велосипедист) подушки лап собаки можуть стиратися і травмуватися. Особливо швидко це відбувається у цуценят, молодих і собак, квартирного утримання, які мало рухаються пересіченою місцевістю. Для запобігання травмуванню лап собаки при русі по дорозі з твердим покриттям через кожні 2-4 км слід зупинятися і перевіряти їх стан.

У літню пору велосипедні або самокатні пробіжки з собакою — кращий спосіб дати Вашому вихованцеві досить рухового навантаження, а також надати йому можливість пізнавати навколишній світ, супроводжуючи господаря на захоплюючих прогулянках.

Для того, щоб спокійно і безпечно їздити з собакою на велосипеді та іншому колісному транспорті, необхідно навчити собаку правильній поведінці і необхідним командам, за допомогою яких нею можна буде керувати голосом, починаючи рух, зупиняючись, змінюючи темп і напрямок руху. На велосипеді починати процес навчання досить небезпечно (можна сильно травмуватися самому або травмувати собаку).

Для початківців-собак і їхніх господарів ми б порадили біг.

Каникросс — біг з собакою і кращий спосіб навчити собаку бігти вперед і тягнути. На спортсмена надітий спеціальний пояс, до якого і кріпиться потяг з амортизатором. Собака біжить попереду людини на натягнутому повідку, тим самим додаючи бігунові швидкості, спільно долаючи перепони. Щоб досягти хороших результатів у цьому виді спорту, людина і собака повинні добре відчувати один одного. Вони працюють в парі, тому ніякі подразники не повинні відволікати собаку від проходження дистанції. Складність в тому, що на трасі господареві забороняється тримати поводок в руках і на прямих дистанціях обганяти собаку.

Якщо ви звикли бігати вранці або ввечері, то собака стане вам прекрасним напарником.

В Італії, Бельгії, Польщі, Угорщини, Швейцарії та Франції каникросс дуже популярний. Існує навіть європейська федерація цього виду спорту ECF. Щорічно в жовтні ця організація проводить чемпіонат Європи.

Ну і, нарешті, хочемо представити вам наймолодший вид їздового спорту, але який разом з тим загрожує стати наймасовішим — дог-трекінг.

Дог-трекінгом називають спортивний пішохідний туризм по пересіченій місцевості, який відрізняється від звичайного тим, що спортсмени проходять маршрут в супроводі своїх чотириногих друзів. У походах можуть брати участь собаки будь-яких порід, головне, щоб їх витривалості вистачило для подолання багатокілометрових маршрутів.

Організатори нового спорту стверджують, що похід з собакою дозволяє освоїти техніку орієнтування на місцевості і читання карт. Напевно, в цьому вони не зовсім праві: не потрібно брати з собою в похід собаку, щоб навчитися орієнтуватися на маршруті. Але те, що тривала спільна прогулянка зміцнює взаємини між людиною і собакою, не оскаржить ніхто. І в цьому сенсі нову «спортивну дисципліну», можна назвати як мінімум такою, що заслуговує на увагу …

Поки що дог-трекінг не часто зустрічається в переліку дисциплін на змаганнях, але він і без того є чудовим способом активного і корисного відпочинку разом зі своїми улюбленцями. Крім вже названої амуніції він передбачає наявність іншого туристичного спорждення, яке необхіно в будь-якому поході, ну і за бажанням може бути доповнене трекінговими палицями. Можно також здійснювати і просто тривалі прогулянки із задоволенням і користю для всієї родини.

Якщо ВИ достатньо активні,

якщо ВАШІЙ собаці необхідно «скинути пару»,

якщо ВИ просто хочете проводити більше часу на свіжому повітрі

ми запрошуємо ВАС спробувати і позайматися разом із нами.

Если вы хотите заняться ездовым спортом вместе с вашей собакой, то для начала нужно определится каким именно. Существует 9 разновидностей ездового и бегового спорта с участием собак:

гонки в упряжках

драйленд

каникросс

дог-картинг

дог-скутеринг

байкджоринг

Расскажем вкратце о каждом из этих видов спорта с участием собак

Гонки в упряжках - это ездовой спорт с собаками, который делится на слидинг, скиджоринг, скипуллинг, и драйленд.

Скиджоринг

Скиджоринг - это гонка в которой человек двигается на лыжах, а одна или две собаки его тянут, прикрепленные к нему специальным шнуром. Причем собаки могут быть не только ездовые и северные, а любой породы .

Скипуллинг

Скипуллинг - от одной до трех собак выставленных «гуськом» тянут за собой пулку с определенным специально рассчитанным весом. Дистанция может быть от 5 до 50 км. Следом следует лыжник связанный с пулкой шнуром длиной 2 метра.

Слидинг

Слидинг - это гонки на собачьих упряжках по 2, 4, 6 собак. Скорость упряжки может доходить до 50 км/ч. Собаки запрягаются попарно, впереди вожак, и тянут за собой упряжь с человеком. В настоящее время ездовой спорт набирает все большую популярность. Как правило в нем участвуют ездовые породы собак: хаски , маламуты , лайки и самоеды . Но разрешено участие любых пород собак, так например существуют упряжки состоящие из доберманов .

Драйленд - ездовой спорт по земле

Драйленд - это ездовой спорт по земле, т. е. гонки проходят не по снегу, а по земле, в теплое время года. Подразделяется он на каникросс, байкджоринг, дог-картин и дог-скутеринг.

Каникросс - это бег по пересеченной местности с собакой. Человек и собака соединены специальным шнуром, собака бежит впереди, задавая темп бега. Соревнования идут на скорость, кто быстрее пробежит дистанцию.

Байкджорин

Байкджоринг - был видом тренировки ездовых собак к гонкам по снегу, но постепенно стал самостоятельным ездовым спортом для собак. В отличии от каникросса человек едет на велосипеде, а не бежит следом за собакой, и в этом виде спорта собак может быть две.

Дог-картинг - собаки запрягаются в телегу-кресло и везут сидящего там человека. По сути это слидинг, но на колесах по дороге, а не на сонях по снегу.

Дог-скутеринг - это очень редкий вид ездового спорта. Это передвижение на самокате, который везет собака. У этого ездового вида спорта есть варианты: собака бежит впереди и тянет за собой самокат, либо запрягается в дугу и бежит рядом, передвигая самокат.